Russland führt einen schändlichen Krieg gegen die Ukraine.     Stehen Sie an der Seite der Ukraine!
Teilen
Schriftgröße
Originaltext
Sprachen tauschen

Nas bolshe net (Нас больше нет).

Как жаль, но нам уже не быть вдвоём,
Никто из нас, поверь, не виноват,
Что всё ушло с осенним тем дождём,
И что пришла на землю вновь зима.
 
Нас больше нет в стране любви и счастья.
Никто из нас не властен остановить рассвет.
Наш путь назад... Он заметён снегами
И разделён меж нами слезами на глазах.
 
Последний раз прошёл осенний дождь,
И загрустив, упал последний лист.
И лишь за ночь зима прогнала прочь
Последний крик, последней стаи птиц.
 
В который раз синица улетит
Из рук моих за стаей журавлей,
И если Бог и в этот раз простит,
То, может быть, я снова встречусь с ней.
 
Нас больше нет в стране любви и счастья.
Никто из нас не властен остановить рассвет.
Наш путь назад... Он заметён снегами
И разделён меж нами слезами на глазах.
---
 
Зачем тебе последние слова,
Когда уже у двери ты стоишь,
И плащ надет, и синие глаза
Уже не те, и ты теперь молчишь.
 
Молчат глаза, в которых я жила,
Как прежде в них уже не отражусь,
Но если так важны тебе слова,
То ты иди, а я их вслед скажу.
 
Нас больше нет в стране любви и счастья.
Никто из нас не властен остановить рассвет.
Наш путь назад... Он заметён снегами
И разделён меж нами слезами на глазах.
 
Все лишь мечта, и это всё, что было.
Неведомые силы всё сделали не так.
Тот, кто хранит любовь и наши грёзы
На небесах, на звёздах, поймёт и всё простит.
 
Но нас больше нет в стране любви и счастья.
Никто из нас не властен остановить рассвет.
Наш путь назад... Он заметен снегами
И разделен меж нами слезами на глазах.
 
Как жаль, но мы никогда уже не будем рядом.
Нам никогда уже не вернуться туда,
Где мы были так счастливы.
 
Übersetzung

Nas bolshe net (Нас больш няма)

Шкада, а нам ужо ўдваіх не быць,
Ніхто тут з нас, павер, не вінават,
Што ўсё прайшло з асеннім тым дажджом,
І што прыйшла зноў на зямлю зіма.
 
Нас больш няма ў краі любві і шчасця.
Ніхто з нас не ўладарны світанак прыпыніць.
Наш шлях назад... Пазамятан снягамі,
Падзелены між намі слязамі на вачах.
 
Апошні раз прайшоў асенні дождж,
Засумаваў, упаў апошні ліст.
Ўсяго за ноч зіма прагнала вон (прэч)
Апошні крык, апошняй зграi птах.
 
Ў каторы раз сініца паляціць
Зноў з рук маіх за зграяй жураўлёў,
Даруе ж Бог і ў гэты раз калі,
То, можа быць, сустрэнуся з ёй зноў.*
 
Нас больш няма ў краі любві і шчасця.
Ніхто з нас не ўладарны світанак прыпыніць.
Наш шлях назад... Замецены снягамі,
Падзелены між намі слязамі на вачах.
 
---
 
Нашто табе ты(-я) слόвы пад канец,
Калі ужо у дзвéрах ты стаіш, **
І плашч надзет-, і вочы сінія
Ўжо не тыя, і ты цяпер маўчыш.
 
I вочы ты(-я), ў якіх жыла, маўчаць,
Як некалi ужо ў іх не адб'юс-, ***
Але, калі ты хочаш слоў маiх,
То ты ідзі, а я іх ўслед скажу.
 
Нас больш няма ў краі любві і шчасця.
Ніхто не мае ўлады світанак прыпыніць.
Наш шлях назад... Пазамятан снягамі,
Падзелены між намі слязамі на вачах.
 
Ўсё мара толькі, (і…) гэта ўсё, былό што.
А сілы невядόмы зрабілі ўсё не так.
Той, хто хаваў(/-е) любоў і нашы мары
На небе i… на зорках, ён ўсё даруе нам.
 
А нас больш няма ў краі любві і шчасця.
Ніхто з нас не ўладáрны світанак той спыніць.
Наш шлях назад... Замецен ён снягамі,
Падзелены між намі слязамі на вачах.
 
Шкада, але мы ніколі ўжо не будзем побач.
Ніколі нам ужо не вярнуцца туды,
Дзе былі мы так шчаслівы.
 
Kommentare