Текст на „Віють вітри, віють буйні“

https://www.pisna.online/skachati-sluhati-pisnyu
Сирітська доля
Існує декілька пісень з подібною назвою «Віють вітри» але ці пісні мають різні тексти. Одну з пісень під назвою «Віють вітри» використав в своїй п'єсі «Наталка Полтавка» Іван Котляревський. Авторство цієї пісні, приписують Марусі Чурай, дійсно пісню з п’єси «Наталка Полтавка» могла написати лише жінка.

Існує інший варіант пісні «Віють вітри» яку написав український поет і письменник Олександр Олексійович Корсун.

Олександр Корсун, народився 8 червня 1818-го року, на Таганрогщині, в родовому маєтку Богданівська Антипівка (тоді Ростовського повіту Катеринославської губернії). Рід Корсуна, хоч і був дворянським, походив він із запорізьких козаків.

«Я за предками щирий запорожець» згадував Олександр Корсун у своїх спогадах.

Навчався, Олександр Корсун, у Таганрогській гімназії, яку закінчив з відзнакою. Трохи працював на Таганрогській митниці, а 1837-го року, склав іспити на юридичний факультет Харківського університету. Харків тоді був осередком культурного життя всієї східної України, яке зосереджувалося навколо саме Харківського університету. Існував у Харкові і український літературний гурток, членом якого відразу став Олександр Корсун. Душею цього гуртка був Григорій Квітка-Основ’яненко (класик української літератури). Під впливом Тарасових поезій Корсун теж починає писати вірші в народному дусі. Вони не дотягували до рівня Кобзаря, хоча на одну з поезій Олександра Корсуна, «Сирітську долю», чекало велике майбутнє - вона стала народною піснею.

«Сирітська доля».

Ой у полі вітер віє,
Траву нагинає,
Кобзар сидить на могилі
Та вітру питає:
«Чи не знаєш, буйнесенький,
Де сирітська воля,
Де фортуна, де надія,
Де сирітська доля?»
Вітер йому одвічає:
«Знаю, діду, знаю!
Бачив долю сирітськую
У темному гаю.
Бідна доля! Надавлена
Сирими купками;
А що діти... а ще плаче
Гіркими сльозами!..»

Помер Олександр Корсун 25 жовтня 1891 року