Russia is waging a disgraceful war on Ukraine.     Stand With Ukraine!

Keltentrauer (Ukrainian translation)

  • Artist: Heilung
  • Song: Keltentrauer Album: Drif
  • Translations: English, Ukrainian
German
German
A A

Keltentrauer

Träge liegen die Hügel unter der Morgendämmerung Siegel.
 
Träge zieht durch die Täler der Nebel, aus dem sich Baumwipfel erheben.
 
"STILL!" stehen Legionen bereit, im rot-silber römischen Waffenkleid.
 
Dann scheint die Sonne über den Horizont, und ein langes, klagendens Hornsignal ertönt.
 
Es erschallt wieder und wieder, erst zaghaft, dann stärker,
 
erheben sich Trommellieder, dann endlich die Carnyx erschallt,
 
und weit sie klingt, so mancher Legionär die Knie zur Ruhe zwingt.
 
Dann beginnt der Wald sie auszuspeien, erst in großen Gruppe, dann zu Zweien und Dreien.
 
Gar prächtig sind sie anzusehen, wie sie da, hochwohlgerüstet stolz im Morgenlichte stehen,
 
manchen Helm, den schmückt der Eber, ob aus Eisen oder Leder,
 
auch der Hirsch auf dem Gewande darf nicht fehlen,
 
Wolf und Bär, die sind Verwandte sehr.
 
Frisch poliert der Schild, mit langem Schwerte steht der Held.
 
An langen Stangen mutig flatternd Banner schwingen,
 
wo noch immer schaurig Lurenrufe klingen.
 
"STILL!" Die Adler auf der anderen Seite,
 
es wehen nur die Umhänge der Reiter.
 
Und so sammelt sich das Keltui Heer, Rufe schallen hin und her,
 
dann plötzlich wird es Stille, und ein großer Krieger tritt aus Ihrer Mitte.
 
Er liegt ab wohl Helm und Brünne, die Hose, und den Schutz auch für die Beine.
 
Bis er nackt im kühlen Morgengrase steht,
 
nur mit Halsreif, Schild und Schwert.
 
Und als er dann über die Lichtung schreitet, wird er mit Schildschlag und Gesang begleitet.
 
Entschlossen baut er sich vor der schönsten goldenen Rüstung auf, und verkündet dem Feindesfeldherren rund heraus:
 
"Vor dir steht der Fürst der Hirschenleut, und ich sage dir: Lass uns nicht unnütz Blut vergeuden! Schicke deinen stärksten Kämpfer gegen mich, Mann gegen Mann, nur er und ich. Wenn er siegt, so weichen wir, doch siege ich, so weicht dann Ihr!"
 
Schweigend nimmt der Gegner seine Rede auf, nur sein Pferd tänzelt nervös und schnauft.
 
Und auf ein Nicken fährt der Tod auf pfeilernen Hornissen manigfaltig in des Keltui Brust und färbt sie rot.
 
Und als er dann vornüber fällt: Ein mächtiges Geschrei anhielt! Es sind die Waffenbrüder, die da schreien, sie woll'n sich von ihrer Wut befreien! Es fliegen Helm und Harnisch, Kettenhemd, sie hätten uns im Kampf doch nur beengt.
 
Trommeln und Carnyxen-Schall ertönten wieder, laute, rohe Schild-und-Schwerterlinge.
 
Wiehernd fährt den Wagen einer vor, laut dringt sein Ruf an jedes Ohr,
 
wie er mit wohl verziertem Arm die Klinge schwingt,
 
und mit dem anderen seine Pferde.
 
"VORWÄRTS! VORWÄRTS, MEINE BRÜDER! SINGT MIR AHNENSCHLACHTENLIEDER! TRÄNKT DAS SCHWERT MIT RÖMERBLUT! DENN NUR SO ERLISCHT DER GÖTTER WUT!"
 
Wie ein Geschoss fliegt er den Reihen entgegen, und aus dem Geschoss wird ein Regen.
 
Alle rennen und Reiten den Schildwall zu brechen, den toten Häuptling der Hirsche zu rächen.
 
Jeder Wagen reißt eine Wunde, bricht Schilde, doch sie schließen sich wieder, sind viel zu viele.
 
Wie sich Wasser glättet, fällt ein Stein hinein, bleiben standhaft, wie unverletzt, die römischen Reihen.
 
Und ist das Keltui Fußvolk dann herangeeilt, hat sich die Legion schon längst beeilt, die Reihen wieder aufzustellen, und die Keltui um den Sieg zu prellen.
 
Und siehe, es wächst ein gewaltiges Schlachten, unter den Menschensöhnen, die einander nicht achten.
 
Sie zerfleischen, zerfetzen und zermalmen sich, blutbesudelt, Todesantlitz, hassen sich.
 
Einst trug er am Gürtel stolz die Köpfe seiner Feinde, und jetzt, jetzt rollt ihm dort der eigene.
 
Jener, der so heldenhaft herangelaufen, hat nun blutend unter Beinverlust zu schnaufen.
 
Dieser, der den Wurfspieß führte so behände, ist schreiend nun beraubt der feinen Hände,
 
und die schöne, stolz-geschwellte Muskelbrust, leidet unter Herzensstich und Blutverlust.
 
Kalte Provokation und Warten der Römer hat sich bewährt,
 
Ohne Siegesaussicht stürzen die Nackten sich in ihr Schwert.
 
Sie weichen zurück, geben sich selbst dem Tod, denn gefangen zu sein, wär die größere Not.
 
Schwächer nun Lure und Carnyx erschallen, man sieht Keltui Standarten in den Blutsumpf fallen.
 
Nur die römischen Adler recken sich immernoch, und die Formation hat kein klitzekleines Loch.
 
Stehen glänzend rot und unverrückt, darüber ist der Feldherr sehr entzückt.
 
Vor ihn hat man der Keltui Führer hingeschleift ,es interessiert ihn nichtmal, wie er heisst.
 
Todeswund der einst so stolze Mann, der vor dem Römer nur noch kriechen kann.
 
"Ach, wäre ich doch niemals aufgewachsen, niemals doch geboren! Es wäre besser wohl für mich gewesen, als zu kriechen vor dir auf dem Boden! Vae victis, wehe den Besiegten, die im Staub vor Römern liegen."
 
Nun ist keiner da, um Frau und Kind und Hof zu schützen, der Römeradler weiß das wohl zu schätzen.
 
Er schwingt sich auf, und zieht eine große Blutspur durch das Land, das uns als "Gallia" wohlbekannt.
 
Submitted by sellemsellem on 2022-08-19
Submitter's comments:

Keltui könnte falsch sein, hörte sich meiens Erachtens danach an, keine Quelle ausser Gehör.

Ukrainian translationUkrainian
Align paragraphs

Скорбота кельтів

Мляво лежать пагорби під покровом вранішньої зорі.
 
Повільно тягнеться вздовж долини туман, і з нього піднімаються верхівки дерев.
 
«Струнко!» — легіони стоять готові до бою, одягнені в червоно-срібне вбрання.
 
Сонце світить над небосхилом, і лунає довгий, протяжний сигнал рогу.
 
Він відлунює знову і знову, спершу несміливо, згодом сильніше,
 
Чутно барабани, тоді нарешті звучить карнікс1
 
І коли він лунає, у деяких легіонерів підгинаються коліна.
 
Тоді ліс випускає їх, спершу найбільший гурт, потім по двоє, по троє воїнів.
 
Вони виглядають велично, коли стоять повністю озброєними у світлі вранішнього сонця,
 
На шоломах зображений вепр2, із заліза або шкіри,
 
На вбранні неодмінно має бути олень, 3
 
А також вовк та ведмідь, вони родичі
 
Щит відполірований до блиску, герой стоїть з довгим мечем у руці.
 
На високих жердинах розвіваються прапори,
 
А поряд усе ще лунають моторошні звуки лір.
 
«Струнко!», на іншому боці орли
 
тільки майорять плащі вершників.
 
І збирається військо кельтів, там і тут чути крики,
 
А потім раптово настає тиша, і з неї в виходить високий воїн.
 
Він знімає шолом і броню, штани і захист для ніг.
 
Доки він не залишається стояти на прохолодній траві,
 
Лише з кільцем на шиї, щитом і мечем.
 
І тоді, коли він крокує крізь поляну, товариші супроводжують його співом і б'ють у щити.
 
Прийнявши рішення, він стоїть перед прекрасною золотою бронею і проголошує ворожому ватажку:
 
«Князь народу оленів стоїть перед тобою, і я кажу тобі: не будемо витрачати кров даремно! Направ проти мене своїх наймогутніших воїнів, один на один, лише він та я. Коли він переможе, ми відступимо, але коли я переможу, то відступите ви!»
 
Суперник мовчки слухає промову, лише його кінь нервово гарцює і ірже.
 
Коли він киває, смерть списом пронизує груди кельта й забарвлює їх в криваво-червоний колір.
 
І потім, коли він падає вперед: його могутній крик затих! Це кричать брати по зброї, хочуть звільнитися від злості! Шолом, панцир, кольчуга летять, вони тільки б обмежили нас у бою.
 
Барабани й карнікси знову лунають, гучно, як і передзвін щитів та мечей.
 
Кінь ірже і йде вперед, промову вершника чутно всім,
 
А також те, як він змахує клинком у прикрашеній руці,
 
І за ним ідуть коні інших.
 
«Вперед! Вперед, мої брати! Співайте бойові пісні наших предків! Омийте мечі в крові римлян! Тільки так скінчиться божий гнів!»
 
Наче стріла він летить назустріч супротивнику, і ця стріла стає дощем
 
Усі біжать та їдуть, щоб зламати щит, помститися за мертвого вождя народу оленів.
 
Римлянам задають поранень, їх щити ламаються, проте вони наступають знов, тому що їх надто багато.
 
Як розгладжується вода після того, як у неї падає камінь, так непохитно, ніби зовсім неушкоджено стоять легіонери.
 
І тоді народ кельтів поспішає, тому що легіон знову відновився, щоб не дати кельтам перемогти.
 
І поглянь, назріває велика битва, між людськими синами, які зневажають один одного.
 
Вони калічать, розривають і знищують один одного, закривавлені, ненавидять і бажають смерті.
 
Один з гордістю носив на поясі голови своїх ворогів, а тепер... Тепер його власна голова падає з плечей. 4
 
Кожен, хто йшов у бій, наче герой, тепер ледве дихає, стікаючи кров'ю.
 
Той, хто так влучно метав спис тепер кричить, позбавлений рук,
 
І страждає від болю в серці й втрати крові.
 
Холодний виклик, і варта римлян проявляє себе,
 
Без надії на перемогу голі падають на мечі.
 
Вони відступають, вибираючи для себе смерть, адже найгірша біда — потрапити у полон.
 
Тепер слабкіше лунають ліра і карнікс, а знамена кельтів падають в криваве болото.
 
Лише римські орли все ще тягнуться вище, а в рядах немає жодної прогалини.
 
Вони не втрачають розум, стоять з сяючими обличчями, і це дуже радує їх ватажка.
 
Перед ним вбили кельтського вождя, йому навіть не цікаво, як його звали.
 
Колись такий гордий чоловік смертельно поранений, і зараз може хіба що повзати перед римлянами.
 
«Ах, краще б я ніколи не народжувався, ніколи не з'являвся на світ! Це було б краще для мене, аніж зараз плазувати перед вами на землі! О, горе тому переможеному, який лежить перед римлянами у пилу.»
 
Тепер немає нікого, хто б захистив жінку, дітей і оселю, римському орлу це добре відомо.
 
Він злітає вгору і залишає великий кривавий слід на землі, знаній для нас як Галлія.
 
  • 1. Карнікс — стародавній кельтський духовий музичний інструмент, за допомогою якого під час битв подавали сигнали.
  • 2. Вепра за його злобу вважали священним звіром, який асоціювався з війною. Бо­йові шоломи кельтських воїнів часто прикрашалися гребенями у вигляді вепра. Його зображували з оскаленими іклами - ознакою, що звір готовий кинутися в атаку.
  • 3. У кельтів олень - символ Сонця, родючості і життєвих сил, гідності, мужності, швидкості, посередник між світом богів і світом людей.
  • 4. Кельти, за свідченням давніх джерел, намага­лися відразу відтяти вбитому ворогові голову і часто прив’язували відрубані голови до ший своїх коней. Чим знатнішим і впли­вовішим був власник відрубаної голови, тим більше слави це при­ носило воїну-кельту, трофеєм якого вона ставала.
Thanks!
thanked 2 times

Please do not repost without permission and credit.

Submitted by Kassandra Doria WolfKassandra Doria Wolf on 2022-08-28
Last edited by Kassandra Doria WolfKassandra Doria Wolf on 2022-11-09
Translations of "Keltentrauer"
Heilung: Top 3
Comments
Read about music throughout history