Oroszország gyalázatos háborút folytat Ukrajna ellen.     Állj ki Ukrajnával!
Ossza meg
Betűméret
Eredeti dalszöveg
Swap languages

Родина

Люблю отчизну я, но странною любовью!
Не победит её рассудок мой.
Ни слава, купленная кровью,
Ни полный гордого доверия покой,
Ни тёмной старины заветные преданья
Не шевелят во мне отрадного мечтанья.
 
Но я люблю — за что, не знаю сам —
Её степей холодное молчанье,
Её лесов безбрежных колыханье,
Разливы рек её, подобные морям;
Просёлочным путем люблю скакать в телеге
И, взором медленным пронзая ночи тень,
Встречать по сторонам, вздыхая о ночлеге,
Дрожащие огни печальных деревень.
Люблю дымок спалённой жнивы,
В степи ночующий обоз,
И на холме средь жёлтой нивы
Чету белеющих берёз.
С отрадой, многим незнакомой,
Я вижу полное гумно,
Избу, покрытую соломой,
С резными ставнями окно;
И в праздник, вечером росистым,
Смотреть до полночи готов
На пляску с топаньем и свистом
Под говор пьяных мужичков.
 
Fordítás

Вітчизна

Люблю Вітчизну, але дивною любов'ю!
Її не подолає розум мій,
І ані слава, що її купили кров'ю,
Ні сповнений довіри супокій,
Ні давнини сказання заповітні,
Не рушать в моїм серці мрії світлі.
 
Люблю, - за що?.. ще й сам не зрозумів -
Люблю її степів я крижане мовчання
Люблю її лісів безкраїх колисання,
Розливи рік люблю, подібні до морів;
Путівцем полюбляю їхати на возі,
Й повільним поглядом, пронизуючи ніч,
Стрічати, про ночівлю позіхаючи в дорозі,
Сумних далеких сіл тріпотливі вогні.
Люблю дим паленої жниви,
Серед степів вночі обоз,
Між золотого лану, біле
Подружжя я люблю берез.
І невимовну маю втіху,
Як в клуні бачу я зерно,
На хаті - солом'яну стріху,
Із візерунками вікно.
Й росяним вечором на свято
Всю ніч дивитися б волів
Із присвистом танок завзятий,
Мужицьке тупотіння й спів.
 
Hozzászólások