Favorites
Share
Subtitles
Font Size
Translation
Swap Languages

Більш-менш

Я пам’ятаю твої вірші
і світло у твоїх очах
Я пам'ятаю твої „кохаю“,
що ти ними було розкидуєш, як побажаннями
Чи колись тобі хотілося, щоб ми розсипали
пелюстки й щасливі дні?
Чи відомі тобі були всі проблеми,
чи пожбурив1 кості2 у вогонь?
У вогонь
 
Це було золото, знаєш
Це було як золото, наша історія,
і, якщо раптом3,
якщо я й оговтаюся4 більш-менш,
не переймайся, що одного дня я тебе знов знайду
Тебе знайду
 
Ти було кажеш мені, що я твоя
що зі мною небо блакитніше
Мені цитуєш Рембо, Верлена5,
оповідаєш про спільне життя,
на двох
 
І це було золото, знаєш
Це було як золото, наша історія,
і, якщо раптом,
якщо я й оговтаюся більш-менш,
не переймайся, що одного дня я тебе знов знайду
Тебе знайду
 
Є вдосталь блідих кохань,
і сердець розбитих на друзки,
цих пісень на ту саму тему,
що вже вичерпали всі мої слова,
всі мої слова
 
І це було золото, знаєш
Це було як золото, наша історія,
і, якщо раптом,
якщо я й оговтаюся більш-менш,
не переймайся, що одного дня я тебе знов знайду
Тебе знайду
 
  • 1. Із оригіналу не очевидно, чи слова звертаються до чоловіка, чи жінки.
  • 2. Гральні кості, кубики.
  • 3. si jamais можна також перекласти як „коли що“, „в разі чого“, „між іншим“, „до твого відома“.
  • 4. буквально, „якщо я від того відійду“.
  • 5. Артюр Рембо і Поль Верлен — французькі поети-символісти XIX ст., що подорожували разом і мали дуже буремні романтичні стосунки, впродовж близько двох років.
Original lyrics

À peu près

Click to see the original lyrics (French)

Comments