Признаюсь пошепки:
Я більше не дивлюсь на перехожих,
У небі сплять зірки
І серед них одна.
А знаєш, все-таки
Ми різні, але чимось дуже схожі:
У неї є думки, у мене є вона.
Як довго я шукав,
А ти дивилася на мене з неба.
Як довго я шукав,
Бо тільки твого блиску мені треба.
Принеси мені
Ілюзій з того боку небокраю,
Там з іншими людьми
Обертаєш світ,
Хто тобі вони?
Або знаєш, я не заважаю,
Між нами тільки сни
І більше сотні літ.
Як довго я хотів
Та так і не зумів тебе зловити,
Залишилось одне -
Навчитися без тебе далі жити...
Як довго я шукав,
Як довго я хотів
Навчитися без тебе далі жити...
Як довго я шукав
Та так і не зумів тебе зловити...
Як довго я хотів...
Як довго я шукав..