✕
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
Ми були перші. Я, Горська і Танюк
Аби нам тоді сказали, що побачимо ми тут
Я не певен, що колись мені б вистачило волі
Як згадаю - в піт кидає: скільки болю, скільки крові
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
Все почалося в Жовтневому Палаці
Почалося двічі, якщо так можна сказати
Жінка після вечора на пам'ять Лесю Курбасу
Сунеться до мене, і я уважно слухаю:
"От ви, молодь, все кажете: Салавкі, Салавкі,
Надихаєтесь відродженням розстріляниним тоді,
Десь у Білім морі Салавєцкі астрави. А чи знали ви,
Що в Києва страшніші є гріхи?"
І ми відправились у ліс, що зветься Биківня
Правда гнилу руку до мене простягла
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
Коли ми підійшли до окраїни лісу,
Там декілька дітей щось бігали, зривали листя, грали у футбол, здається
Їх було... Четверо? Але знаєш, чим вони грали?
Черепом. Дитячим черепом. З діркою від кулі, простріленим у потилицю.
Як це розбачити, описати картину цю?
Гектар за гектаром, двісті футбольних полів проходиш, двісті!
А кругом одні кістки. Труп за трупом виринають з землі, наче просять, наче молять:
"Рятуй, спаси!..."
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
Виявляється, тут похована наша інтелігенція!
Скільки це буде тривати?! Чому не проведена жодна інспекція?!
Я не міг повірити, що то - радянська влада!
Сторож гнилозубий не брехав, то була чиста правда!
"Пам'ятаю, пам'ятаю... В 30-х... Срочно вирвать яму позвали! 2-3 бригади... І ми з пацанами... Швидко справились! Але цікаво стало потім. Постійно їхали машини якісь... По п'ять-шість в день! Кожен день! Чотири роки! А в кожній машині... Дай згадати, дай Бог сили... Десь по, ну десь по сорок тіл, точно! Не знаю, де вони стільки косили... Кажуть це з Києва. Інтєлігєнция, кажуть режисер якийсь був чи драматург, якась така професія. Ще письменників було багато! О, це так. Тут, пане-брате, могили на будь-який смак! Флористи є, чи як їх там... Футуристи! Вам когось конкретного? Чи ви так, гуляєте, хе-хе, як туристи?"
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
Це ж триста тисяч людей! Це більше, НІЖ ТРИСТА ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ!
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
П'ять-шість, по сорок в кожній
Кожен день, чотири роки
Я відправився в редакцію шукати винуватих,
Головне - це розказати і писати, писати, писати
Я звертався до парткому, оргкому, міському:
Влаштувати поховання хоч по взичаю людському.
Я зібрала в КТМ всіх, хто був готовий слухать
Об'єднала в одну силу: виставки, картини, слухи
Ми були перші: я, Горська і Танюк
І ми всім розказали, що творилось тут.
Через рік після цього Симоненко загинув
Загадкове побиття. Допит. Рак нирок.
Ще через сім - Горську убито.
Обставині теж дивні, убивство не розкрито.
Нас було троє, хто розказав про про Биківню
Залишився я один. Шістдесятник Лесь Танюк
Froggy_8Коментарі
