✕
Нехай вода тебе цілує в скроні,
Невидно берега, не видно й твого човна,
Є тільки злива. Ти в її короні.
Налий самотності по вінця і випий до дна.
Відкинь неспокій і довірся вітру,
Прилинь до щогли своїм серцем, сповненим сліз.
Ти тут вже був до того, як народився,
Коли опівночі вінчався їз загравою ліс.
В стежині місячній зійди до небес,
Станцюй на хвилях свій шалений танець..
Крізь твої крила пролетять громовиці,
Зіллються з обрієм у часі всі береги.
І тут під тінню Божої десниці
Проструменять тебе обійми нічної ріки.
В стежині місячній зійди до небес,
Станцюй на хвилях свій шалений танець..
Нехай вода тебе цілує в скроні,
Невидно берега, не видно й твого човна,
Є тільки злива. Ти в її короні.
Ніхто не чує, як хлюпоче твоя журба..
SzuwaksComments
